УКРАЇНСЬКЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО –ДВИГУН ЧИ ЗАПАСНЕ КОЛЕСО СУСПІЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ?

Висновки проекту СІВІКУС Індекс громадянського суспільства в Україні, 2003-2005 р.р.

 

1.  Стан громадянського суспільства в Україні

Громадянське суспільство в Україні є значно сегментованим.  Згідно з аналізом соціальних сил України, проведеним в рамках проекту, організації громадянського суспільства можуть бути поділені на три категорії: (1) політично-орієнтовані ОГС , які спрямовують свою діяльність на вплив на політику та роботу уряду, (2) орієнтовані на донорів, порядок денний діяльності яких багато в чому залежить від їх міжнародних чи місцевих донорів (таких як політичні партії чи олігархи) та (3) орієнтовані на членів ОГС, що зайняті задоволенням потреб чи просуванням інтересів своїх членів.  Відповідно до такого поділу можна визначити парасолькові організації для кожної з цих категорій та зрозуміти, що ОГС рідко співпрацюють поза рамками цих категорій.  Загалом відносини у секторі характеризує недовіра та змагальність замість співпраці та партнерства. 

 

На малюнку  ми бачимо Діамант громадянського супільства, який є одним із продуктів проекту, та створений завдяки можливості визначення числових показників розвитку ГС, запропонованої методикою проекту.  Визначення показників розвитку візуалізоване по чотирьох вимірах: структура, оточення, цінності та вплив.

 

В цілому про стан ГС в Україні можна сказати як помірно розвинене ГС, яке базується на досить значних цінностях.  Воно зростає в оточенні, яке можна схарактеризувати як слабка політична система та держава при наявності таких позитивних рис як загалом сприятливе соціально-економічне та правове середовище.  Влив ГС було оцінено як досить слабкий, особливо в частині його ролі в суспільстві загалом, хоча його значення в політичних процесах набуло значного зростання в останні роки.

 

Структура

 

Структура українського громадянського суспільства має посередній розмір, що при більше детальному розгляді має кілька цікавих особливостей.

 

З точки зору участі громадян в різних видах громадянських дій українське громадянське суспільство має значний розрив між формальною та неформальною участю.  З одного боку, значна кількість українців бере участь в демонстраціях, страйках та інших формах неполітичної громадянської дії.  Численні опитування свідчать, що в останні роки, пов’язані з виборчими подіями, кількість громадян, що беруть участь в таких заходах зросла до 30%.  Також є загально прийнятними такі форми як участь в справах громади, неформальне волонтерство та благодійність.  З іншого боку, рейтинги неформальної участі не віддзеркалені у рейтингах членства в ОГС.  Дослідження показують, що членство у ОГС знаходиться на рівні 12% -15%, де найбільший відсоток участі належить профспілкам (19,6%), політичним угрупуванням (8,9%) та спортивним та молодіжним асоціаціям.  Членство у НУО знаходиться на рівні 6.2%.

 

Причина цих обмежень участі криється в позиції більшості організацій, які не здійснюють акції залучення широких кіл населення до своєї діяльності, та не є привабливими та потенційними структурами для участі громадян.  Наразі поясненням можуть служити ключові риси українського громадянського суспільства.  За даними Міністерства юстиції в Україні зареєстровано 143 655 організацій, які за класифікацією Індексу належать до ОГС, більшість яких складають політичні партії та їх регіональні осередки.  НДО складають тільки 17% від цієї кількості, хоча їх число є переважаючим на національному рівні – 63% від ОГС.  Тобто, можна сказати, що в найчисельніших ОГС бере участь невелика кількість громадян, а в тих ОГС, чисельність яких невелика, навпаки, досить значна кількість громадян.  Це викликає серйозні сумніви с тому, чи зареєстровані організації існують ще десь, крім паперу.  Також ОГС нерівномірно розподілені в країні, де західна частина України традиційно більше «населена» ОГС на відміну від східної, на це впливає також культурно-історична традиція.

 

Рівень організації (структуризації) українського громадянського суспільства є посереднім.  Хоча більша частина ОГС (62%) бере участь в діяльності парасолькових структур, коаліцій та неформальних робочих груп, існує протиречивий підхід до оцінки ефективності таких структур.  Останнім часом посилився рівень комунікації між ОГС щодо загальних проблем, наприклад, законодавства, але формальні партнерства між організаціями все ще є досить рідким явищем.  Інші показники потенціалу ГС також виявили тенденцію до хоч повільного, але зростання.  Наприклад, зменшилась кількість організацій, які мали річний бюджет до 500 доларів США з 40% до 25%.  Проте майже дві третини доходу ОГС формується міжнародними донорами, а мобілізація місцевих ресурсів від філантропічних джерел відбувається досить неефективно.

 

Таким чином, ключові риси потенціалу організованого громадянського суспільства, при їх загальній недосконалості, знаходяться на шляху до покращення.  Хоча довгострокова міць та сталість залежить від того, чи ОГС зможуть звільнитись від залежності від донорів та отримати широку соціальну підтримку мас.  Отже, головним викликом для українських ОГС є розвиток навичок, можливостей та волі повернутись лицем до громадян для їх широкого залучення до організаційної діяльності в якості членів, волонтерів та донорів.

 

Оточення

 

Цей вимір визначає, наскільки сприятливим для розвитку громадянського суспільства є політичне, соціальне, культурне, економічне та правове середовище в країні, завдяки оцінці політичних, культурних, соціальних, економічних та правових факторів разом з вивченням відношення до громадянського суспільства та поведінки держави та бізнес сектору.  Завдяки зміні загальнодержавного курсу після Помаранчевої революції вимір оточення отримав досить позитивну оцінку (1.6).

 

За часів президентства Кучми відбувалось широкомасштабне попрання базових свобод і прав людини разом з ігноруванням верховенства права.  Попри зростаючий контроль громадського життя (особливо ЗМІ) державою, сама система влади характеризувалась нестримною корупцією, неефективністю та клановістю.  В 2004 році Україна займала 122-ге місце по рівню корупції серед 145 країн, які досліджувала Транспаренсі Інтернешнал.  Наразі при існуванні законодавчих норм, що гарантували політичні та громадянські права, вони часто порушувались державними органами, яскравим прикладом чого можуть бути масові фальсифікації виборів Президента в 2004 році.

 

Країну роздирали партійні свари та протиріччя, тому що багатопартійна система, що в ці роки формувалась в країні, стала надзвичайно нестабільною та залежною від підтримки груп інтересів та олігархів.  Часті переходи з однієї фракції, зміни у складі коаліцій та погрози розпустити парламент не сприяли системному політичному поступу України.

 

Правові норми забезпечення функціонування громадянського суспільства віддзеркалюють притаманний всім українським законам розрив між їх наявністю де юре, та виконанням де факто.  При, здавалось, сприятливих та чітко визначених процедурах реєстрації НУО їх практичне впровадження багато в чому залежить від відношення місцевої влади.  Так само, хоча Конституція України декларує широкі громадянські права та участь громадськості в процесі прийняття державних рішень, є відсутними або обмеженими законодавчі механізми, які б уможливлювали впровадження цих норм в життя.  Проте законодавче поле можна вважати досить сприятливим з точки зору досить широких пільг для отримувачів та надавачів благодійних пожертв як для корпорацій, так і для приватних осіб.

 

Відношення держави до громадянського суспільства було наочно продемонстровано під час перебігу виборів Президента в 2004 році, коли влада вживала всіх заходів для тиску на незалежні ОГС, наприклад, через перевірки податковими та контрольними органами.  Це підтвердило регіональне опитування учасників ГС в рамках проекту, 85% яких визнали, що контроль уряду над ОГС посилився саме під час виборів.  Це свідчить про те, що держава намагається попередити потенційні загрози від ГС, та є досить непогано проінформована про діяльність громадянського суспільства.  Тобто, для української влади незалежне громадянське суспільство є швидше ворогом, а не помічником в управлінні державою.  Так само при наявності механізмів діалогу між державою та ГС (громадські слухання, ради, тощо), вони використовуються досить вибірково, наприклад, до участі запрошуються про-державні або квазі-державні організації.  Серед опитаних ОГС тільки 11% отримують суттєву підтримку від влади.  Отже, в Україні бракує чітких, прозорих та цілісних механізмів діалогу, взаємодії та співпраці влади з громадянським суспільством.

Щодо відношення бізнесу до громадянського суспільства – можна констатувати байдужість до ОГС, та невисокий рівень довіри, про що свідчить практика надавати благодійну підтримку безпосередньо нужденним або до державних закладів соціальної підтримки.  Водночас в середовищі бізнесу не відбувалось розуміння питання соціальної відповідальності за наслідки його діяльності.  Що стосується підтримки ОГС бізнесом: переважно бізнес надає НУО, що опікуються соціальними проблемами, невеликі пожертви (грошові та матеріальні).  Таким чином, відносини ОГС та бізнесу є відображенням відношення держави та громадян: вони є спорадичними, вибірковими та одноразовими без наявності стратегії чи формалізації.

 

Подібно до інших показників, соціально-економічне та соціо-культурне середовище, в якому існує громадянське суспільство, репрезентує мішанину більше-менше сприятливих факторів.  При зростанні ВВП зростає бідність та соціальна нерівність, що є показником зростаючої економіки без наявності соціальних гарантій.  Як і в інших країнах колишнього радянського блоку, такі важливі соціо-культурні норми, як духовність та толерантність до меншин є досить низькими.  Відмінною рисою України є розрив між Сходом  і Заходом, стимульований політичними протиріччями та зростаючою нетерпимістю між цими двома регіонами.  Важливо те, що рівень нетолерантності значно зменшився та відбулося зростання соціального капіталу в час подій Помаранчевої революції.

 

Цінності

Ціннісний вимір громадянського суспільства стосується поширення та практикування суспільних вартостей.  Навіть якщо цінності громадянського суспільства отримали досить високу оцінку посеред чотирьох вимірів, прискіпливий погляд на деякі показники викликає досить серйозне занепокоєння.  Загалом, можна помітити, що існує значне притиріччя між тим, як базові цінності, такі як толерантність, гендерний баланс, екологічна сталість та демократія, поширюються ОГС в широкому загалі, та між тим, як ці цінності втілюються в життя в роботі самих організацій.

 

Під час президентських виборів 2004 року ОГС виконали значну роботу по просвіті виборців, моніторингу виборів, правовій допомозі та мобілізації громадян, іншими словами - відіграли ключову роль в просуванні демократії та покращенні державного управління.  Однак, досвід практикування цих цінностей всередині сектора свідчить про його слабкість.  Як відмічено дослідниками, НУО не переймаються таким питаннями, як прозорість та підзвітність, що можна пояснити тим, що суспільство загалом пронизане такими негативними явищами, як корупція, клановість та тіньова економіка.  І хоч дослідження підтверджують наявність формальних процедур управління в більшості організацій, існують сумніви, що вони реально втілюються  в життя.  Та, що найприкріше, і громадяни, і учасники ГС вважають, що рівень корупції в НУО є досить високим: згідно з корупційним барометром Транспаренсі Інтернешнл НУО отримали 3 з 5 очок, а 60% учасників ГС, що були опитані протягом регіональних консультацій проекту Індексу, вважають, що випадки корупції в секторі є частими, та дуже частими.

 

Незважаючи на вищевикладене, українське громадянське суспільство здобуло значних результатів у практикування гендерної рівності.  Як відмітив один з учасників регіональних консультацій: «громадянське суспільство – це та сфера, де жінки можуть реалізувати свій потенціал».  Завдяки цьому жіночий рух в Україні було визнано досить потужним; жіночі організації сьогодні опікуються не тільки проблемами рівноправ’я, а важливими соціальними питаннями, такими як насильство в сім’ї чи торгівля людьми.  Починаючи з часів аварії на Чорнобильській АЕС, екологічний рух України є потужним гравцем в громадянському суспільстві, здатним до мобілізації громадян.  Однак, є також негативні риси українського ГС, які віддзеркалюють державний патерналізм суспільства загалом – українські ОГС не вважають питання боротьби з бідністю та соціальної справедливості важливою сферою діяльності.  Відповідно, більшість населення не вважають значення ОГС у цих сферах важливим.

 

Можна підсумувати, що недостатня увага ОГС до соціальних проблем (таких як зростаюча бідність та соціальна нерівність) та внутрішні проблеми підзвітності та прозорості, можливо й є причинами відмінного показника довіри громадян до ОГС та їх зацікавленості в участі ОГС, що,  в свою чергу, стримує вплив на суспільство загалом, про що йде мова у наступному розділі.

 

Вплив

 

В цьому розділі досліджується вплив громадянського суспільства на деравжне управління та на суспільство загалом, який в Україні є трохи меншим, ніж посередній.  Хоча роль ГС в виробленні політики, громадській просвіті та мобілізації окремих верст населення є досить високою, рівень взаємодії з громадськістю та вплив на суспільство загалом є незначним.

 

В Україні система надання соціальних послуг є досить централізована та знаходиться в руках держави, яка законодавчо та фіскально забезпечує преференції державним структурам – через це ОГС відіграють тільки маргінальну та додаткову роль в порівнянні з державою.  Крім цього, їх потенціал досить негативно оцінюється громадськістю: коли тільки 1% респондентів національного опитування позитивно оцінює діяльність ОГС в наданні послуг, а 58% вважають такі послуги поганими або дуже поганими. 

 

Хоча це не означає, що ОГС не працюють з широким загалом: відомі приклади значних просвітницьких акцій, громадських рухів та інших ініціатив, хоча й вони залишаються досить обмеженими за своїм масштабом та силою впливу.  Слабкий потенціал та погана взаємодія громадянського суспільства з широкими масами транслюється в досить протиречиву оцінку ролі та значення ГС в країні.  Тільки менша половина громадян вважає НУО важливими чи дуже важливими для українського суспільства.  Так само,